Слухав я тут "Піккардійську терцію" (до речі, дуже мені цей гурт сподобається), так от, одна з їхніх пісень дуже мене зацікавила, бо, як би сказати, кинулися у вуха деяки слова на зразок "очка чарне", "на двоже" тощо.
Ось він, текст цієї пісеньки:
Зродилися терки за горами,
Пійдеме ми на них з кошиками.
Будеме їх рвати, будеме тарґати
З конарами.
Пришол би-м я до вас каждий вечір,
Кеби сте ми далі, што би-м я хцел,
Того дівча шварне, што на очка чарне,
То би-м я хцел.
Пришла би-м я до вас, кеби-м сміла,
Кеби сте ми далі, што би-м хтіла,
Того шугаєчка, што на біле личко,
То би-м хтіла.
Пришол би-м я до вас каждий вечір,
Кеб на вашем двоже велька мочар,
Прелож, мила, дручки,
Предзєм помалючки
Каждий вечір.
Цікавостей одразу багато. По-перше, як я дізнався, це ті самі лемківські діалекти або (як вони кажуть) лемківська мова, про яку я завжди хотів дізнатися детальніше. Що кинулося у вічі, так це наявність дієслова "ту бі" :-), або "бути" у теперешньому часі, але у редукованій формі: "-м" для першої особи ("пришол би-м =аз би пришол єсм"), "сте" для другої особи множини ("кеби сте ми далі" ="якщо ви би мені дали єсте"). Також можна побачити вплив польської мови ("на двоже" — таксамо й у польській мові "р" перетворюється на невібрант "ж" перед деякими приголосними: "Андрій", рос. "Андрєй" =Andrzej, rz читаємо як чисте "ж"). А от звідкіля таки слова як "шварне" та що таке "велька мочар", я, на жаль, відповісти не можу.
Ще хотілося б сказати, що "терційці" мабуть не дуже гарно передали деяки слова: у інших джерелах я знайходив "...тоє дівча шварне, що ма очка чарне", тобто що має чорні очи. але й терційська інтерпретація здається мені непоганою: наприклад, ми кажемо "великий на зріст", чому ж дівчаті не бути "на очка чарне"?
Якщо у когось є коментар, додайте щось). На мою українську не ображайтеся, це майже перший трохи серйозний аналіз, зроблений мною цією гарною мовою).